Дослідження дорогоцінних металів

на пробірному камені.

Метод випробування ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів на пробірному камені відомий дуже давно, більш ніж два тисячоліття. Незважаючи на те, що цей метод не завжди може надати точні результати при визначенні складу дорогоцінних металів, він має велике практичне застосування та ряд переваг у поряд, іншими методами. Зокрема метод випробування на пробірному камені дозволяє визначити однорідність (гомогенність) ювелірного сплаву у виробах.

Головними перевагами використання цього методу є швидкість визначення вмісту дорогоцінних металів, простота методу, а також те, що при випробуванні виробів з дорогоцінних металів останні не руйнуються, тобто метод є неруйнівним. Метод випробування на пробірному камені дозволяє встановлювати пробу сплавів з точністю від 2 до 5 проб. Під час контролю якості ювелірних сплавів невідомого складу та виробів з них, а також під час експертних випробувань цей метод можна використовувати як попередній напівкількісний.

Отже, основним завданням експерта при здійсненні випробування на пробірному камені є визначення проби вмісту вагової одиниці основного дорогоцінного металу.

Пробірний камінь за своїм мінеральним складом відноситься до кременестих сланців і має характерний чорний колір внаслідок вмісту в ньому вуглицю. При здійснені випробувань має задовольняти таким вимогам:

- дрібнозернистість будови без включень кварцу і тріщин;

- достатню твердість, щоб при здійсненні натирів на ньому не утворювались подряпини;

- хімічну стійкість до дії мінеральних кислот і їхнших сумішей.

Зображення 1. Зовнішній вигляд пробірного каменю.

Якісні пробірні камені повинні мати велику хімічну стійкість та не піддаватися діям мінеральних кислот (азотної, сірчаної, соляної) та їх сполук.

Пробірний камінь попередньо, до випробування на ньому дорогоцінних металів, варто змастити кісточковою олією (мигдальною, соняшниковою, горіховою, оливко­вою) чи касторовою і насухо протерти. Зняття натирів варто проводити наждаковим папером (№ 0,1) або пемзою, попередньо змастивши камінь олією, потім насухо ви­терти фільтрувальним папером.

Наждаковий і фільтрувальний папір збирається для подальшого вилучення доро­гоцінних металів.

Для еталонного зразка дорогоцінного металу використовують  пробірну голку — що містить еталонний сплав визначеного хімічного складу дорогоцінного металу, що застосовується при випробуванні виробів із дорогоцінних металів. Пробірні гол­ки конструктивно складаються з робочої частини — еталонного сплаву дорогоцінних ме­талів та тримача, виготовленого з кольорових металів, який забезпечує зручність в роботі. Пробірні голки для випробування виробів з дорогоцінних металів виготовляються з ідентичних за хімічним складом ювелірних сплавів, для яких вони застосовується.

Зображення 2. Зовнішній вигляд пробірних голок.

Техніка випробування на пробірному камені.

На підготовлену поверхню пробірного каменю наносяться однорідно-щільні смужки довжиною 10-15 мм і шириною 3-4 мм досліджуваного сплаву. Поруч нано­ситься така ж смужка пробірною голкою відповідної проби, а для золота й однакова за кольором. Смужки за допомогою скляної палички або піпетки змочують поперек відповідним реактивом і витримують 10-20 секунд (залежно від чутливості каменю), потім обережно, щоб не ушкодити осад, промокають фільтрувальним папером. За ін­тенсивністю забарвлення осаду, що утворився на смужці досліджуваного сплаву в по­рівнянні з забарвленням осаду на смужці пробірної голки, роблять висновки про пробу. Якщо осади однакові за інтенсивністю, то сплав і голка однакові по пробі. Якщо осад сплаву темніший, ніж на смужці пробірної голки, то сплав має пробу нижчу ніж голка. Якщо осад світліший - сплав має вищу пробу ніж пробірна голка.

При випробуванні партії виробів на пробірному камені наносять поруч смужки чотирма-п’ятьма виробами, потім смужку відповідною пробірною голкою з невеликим штрихом вниз і знову смужки чотирма-п’ятьма виробами і т. д. Дослідження реактивом ведеться як звичайно.

Вироби, смужки від яких викликали сумнів при випробуванні, повинні бути знову випробувані для одержання правильного та остаточного результату.

Випробування на пробірному камені може здійснюватися як вручну, так і за допомогою обладнання — натирочних верстатів, де процес здійснення натирів механізований.